Великий Бар'єрний риф

Погодувати акулу, на власні очі побачити справжнісінькі коралові джунглі, величезних черепах, морських крокодилів, кальмарів, восьминогів, місця гніздування рідкісних птахів - Великий Бар'єрний риф з легкістю надасть таку можливість усім. Великий Бар'єрний риф складається з трьох тисяч рифів і дев'ятисот берегових островів і вважається найбільшим природним утворенням на планеті, створеним живими організмами. Його площа значно перевищує територію Англії - парк рифів загальною площею майже 344,5 тис. км² простягнувся вздовж австралійського північно-східного узбережжя на 2,5 тис. км. В основному парк розташований під водою, і за підтвердженням багатьох дослідників, дев'яносто відсотків його досі не досліджено. При цьому з півдня він віддалений від материкової Австралії на 300 км, з півночі - на 32 км.

Що являє собою це місце

Багато тих, хто побував тут, стверджують, що жодне фото, навіть найвищої якості, або фільм, знятий за допомогою найкращого обладнання, не може повністю передати місцеву красу і царюючу атмосферу тиші.

Під водою, на глибині понад десять метрів, корали світяться фантастичними кольорами - можна нарахувати кілька відтінків зеленого, фіолетового, червоного кольорів, а також чорного, жовтого, коричневого, гірчичного і білого.

Вчені стверджують, що австралійському рифу не більше 400 тис. років, а найінтенсивніший ріст відбувся, коли піднявся рівень вод Світового океану. Багато ділянок сформувалися протягом останніх двох століть, при цьому молоді рифи розташувалися на старих під водою на глибині від 15 до 20 метрів.

Самий по собі Великий Бар'єрний риф або Національний парк рифів настільки великий, що становить приблизно 10% площі усіх коралових рифів планети. Своєму появленню парк зобов'язаний кораловим поліпам (тут мешкає понад 400 видів різноманітного забарвлення) - дрібненьким тваринкам із тентаклями, розміром з крупинку рису. Вони існують разом з одноклітинними водоростями, які ховаються всередині їх організму.

Саме водорості завдяки фотосинтезу забезпечують поліпів органічними речовинами (наприклад, кальцієм, який формує скелет мікроорганізмів). Оскільки коралові поліпи живуть тільки у колоніях, разом їм вдається створити величезний вапняковий каркас, на якому "прописуються" морські тварини та водорості різних видів, зчеплюючи таким чином поліпи в єдине ціле. Для того, щоб парк рифів набув конкретної форми та розміру, повинна змінитися не одна тисяча поколінь будівельників рифів. Добре, що природні умови біля східних узбереж Австралії це дозволяють.

Ближче до Антарктиди парк рифів поступово зникає - корали, що його утворюють, здатні розвиватися лише при температурі води не нижче 17,5 °C (ідеально - від 22 °C до 27 °C), на невеликій глибині у прозорій морській воді (вода обов'язково має мати певну кількість солі). Чим нижче рівень моря, тим менше коралів. Великий Бар'єрний риф не лише постійно росте, але й постійно руйнується - крім того, що його постійно обгризають тварини і риби, його також змиває вода і роз'їдають кислоти. З часом майже всі корали розпадаються на пісок. Тому видимий нам шар, що знаходиться на поверхні, постійно змінюється. Руйнування відбувається не так швидко, як зростання рифу, наприклад, деякі корали за сприятливих умов здатні збільшуватися до 30 см на рік.

Освоєння рифу

Великий Бар'єрний риф був відкритий всесвітньо відомим мореплавцем Джеймсом Куком. Він зробив це досить несподівано для себе - увечері, коли він пропливав над ними, зубчасті краї коралів впилися в корпус судна і прокололи його обшивку. Щоб зняти "Ендевор" з рифів, екіпажу корабля довелося викинути в воду тонни вантажу, включаючи важке озброєння - гармати. Після цього Куку і його команді з важкістю вдалося зупинити воду, покинути коралові лабіринти і навіть привести корабель в гирло річки, щоб залатати безліч отворів і пробоїн. Кернс, невелике тоді містечко на північному сході Австралії, знаходилося в 160 км від місця події.

Гармати та інші предмети, викинуті на дно моря, лежали там до 70-х років XX століття, поки одна з американських експедицій не підняла їх на поверхню. В наш час ці знахідки можуть бути побачені туристами у місцевому музеї, а одна гармата встановлена на острові Грін.

Зрозуміло, що Джеймс Кук був не єдиним капітаном, чиє судно зазнало катастрофи через Великий Бар'єрний риф.

На сьогодні зареєстровані уламки близько п'ятисот кораблів, серед них один з перших дослідників рифу, який намагався скласти карту цього дивовижного творіння природи. У 1970 році тут затонув перший нафтовоз, майже знищивши не лише кораловий риф, але й його мешканців. Кук був далеко не першим, хто дізнався про існування коралових рифів в цій місцевості. Австралійські аборигени та острівці Торресові протоки на той момент вже досить добре вивчили його надводну частину і ловили тут рибу.

Мешканці

Підводний світ Великого Бар'єрного рифу, як стверджують деякі дослідники, досліджений лише на 10%, але те, що відомо, достатньо, щоб зрозуміти, наскільки він багатий і різноманітний.

Тут живуть великі морські черепахи (шість з семи видів, і, на жаль, всі вони перебувають під загрозою вимирання), морські крокодили і акули, які, за даними експертів, є найдавнішими мешканцями цієї місцевості. Тут також проживають:

Риби

Риб тут багато - понад півтори тисячі різних видів, серед них китова акула, найбільша риба нашої планети. Зустрічаються риби-папуги і риби-метелики, морські нетопирі - невеликі хижі риби, які живляться мізидами, дрібними молюсками, іноді - дрібною рибкою.

Багато риб, що живуть у цих водах, значно відрізняються від тих самих видів, але з інших місць. Наприклад, поблизу рифів можна зустріти гігантську камбалу вагою близько двохсот кілограмів і довжиною близько двох з половиною метрів.

Морські ссавці

Не рідко біля рифів можна спостерігати не лише акул, але й китів (малих полосатиків, горбачів) - саме тут вони вирощують своє потомство, а також дельфінів, включаючи косаток.

Ракоподібні

Звичайно ж, тут також є багато ракоподібних - краби, креветки, лангусти, омари. Як стверджують вчені, навіть на дуже маленькому рифі живе не менше сотні видів ракоподібних.

Молюски

Тут зустрічаються не лише безпечні молюски, але й види, які становлять смертельну небезпеку для багатьох живих істот - блакитно-кільчасті восьминоги.

Птахи

На рифах знаходяться місця гніздування не менше двохсот видів птахів. Можна побачити буревісників, фрегатів, крачок (включаючи рожевих), а також білохвостого орлана і скопа.

Рослини

А ось наземних рослин тут дуже мало. На сьогоднішній день на коралових островах виявлено лише близько сорока видів рослин. Серед них - пальми, горіхи яких хвилі моря викидають на узбережжя.

Смертельні загрози для рифу

Багато фахівців звертають увагу на те, що протягом останніх тридцяти років було знищено більше 50% коралових рифів Великого Бар'єрного рифу. Вік - не єдина причина, що їх руйнує.

Морська зірка колюча корона

Одним з найбільших ворогів рифу є морська зірка "колюча корона". Вперше вона була помічена тут півстоліття тому, коли приплила з півдня Тихого океану і осіла тут, закріпившись на коралах. За один тиждень така зірка з'їдає близько метра коралового рифу - тому можна тільки уявити, скільки кілометрів коралів за ці роки поглинув "колюча корона". Боротися з шкідником потрібно вручну - хімію ніхто не ризикує використовувати, боячись завдати шкоди унікальній екосистемі.

Глобальне потепління

Останнім часом температура морської води навколо рифів зросла на півградуса протягом чверті століття. Це призвело до втрати кольору рифів, оскільки кольорові мікроорганізми, які живуть у клітинах коралів, стали отруйними, що призводить до відторгнення поліпами. Це дуже небезпечно, оскільки після цього мікроорганізми майже миттєво бліднуть, ослаблюються і швидко вкриваються водоростями. Це часто призводить до загибелі цілих колоній.

Екстремальні погодні умови

Масштабні повені, яким досить часто піддається Австралія, призвели до значного виливу забруднених вод в море поблизу Великого Бар'єрного рифу, що, очевидно, не могло позитивно вплинути на нього.

Підвищення кислотності у навколишньому середовищі

Велика кількість викидів вуглекислого газу в атмосферу також може негативно вплинути на рифи: коли океан поглинає вуглець з атмосфери і робить воду кислотнішою, це негативно впливає на корали - вони перестають нарощувати вапнякові скелети, стають меншими і слабшими. Шторми, хвороби та інші стресові фактори можуть призвести до непоправного - велика частина рифу відмре. І перед людьми опиняться мертві скелети коралів, вкриті водоростями.

Порятунок

Звісно, австралійці не будуть бездіяти, спостерігаючи, як гине Великий Бар'єрний риф або їх національний парк. Вчені вже давно працюють над складною задачею: як зберегти національний риф здоровим при швидкій зміні навколишнього середовища. Щоб захистити екосистему рифу, тут заборонені всі гірничодобувні роботи (включаючи видобуток нафти та газу), комерційне підводне полювання. Туристам дозволено відвідувати не всі острови, а лише виключно визначені місця, причому вони зобов'язані дотримуватися всіх правил та інструкцій. Перш за все, заборонено торкатися рифів.

Великий Бар'єрний риф (національний парк) має і природний механізм захисту - корали протягом багатьох тисяч років постійно модифікуються і змінюються, пристосовуючись до навколишнього середовища. Інакше Великий Бар'єрний риф не зміг би вижити під час грандіозних природних катаклізмів.